Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській областi

З 1 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI (крім статей 11 «Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування» та 12 «Фінансовий контроль», які набирають чинності з 1 січня 2012 року), який було прийнято Верховною Радою України 7 квітня 2011 року.

Метою Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI є визначення загальнодержавного механізму запобігання і протидії корупції, відповідно до міжнародних стандартів та загальносвітової практики.

Основними положеннями Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є:

1. термінологія та визначення основних понять узгоджуються із Конвенцією ООН проти корупції, а саме поняття корупції та корупційного правопорушення, конфлікту інтересів, кодексів поведінки;

2. визначено широке коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, відповідно до загальносвітових стандартів. До цього кола було віднесено найвищих посадових осіб держави, посадових осіб місцевого самоврядування, державних службовців, військових посадових осіб Збройних Сил України та інших створених відповідно до законів військових формувань, суддів, працівників правоохоронних органів, членів Центральної виборчої комісії, посадових осіб юридичних осіб публічного права, осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітраж, третейські судді під час виконання ними цих функцій), посадових осіб іноземних держав та міжнародних організацій та інші особи, які постійно чи тимчасово обіймають певні посади у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також посадових осіб юридичних осіб, фізичних осіб – у разі одержання від них чиновниками, або за участю цих же чиновників іншими особами неправомірної вигоди;

3. визначено перелік органів, що здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. На Кабінет Міністрів України покладено повноваження щодо спрямування та координацію роботи органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України. Передбачено утворення Президентом України спеціального органу, відповідального за координацію реалізації антикорупційної стратегії. Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції визначено органи прокуратури, спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. На вказані органи покладено здійснення у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень;

4. встановлено значний перелік обмежень, спрямованих на запобігання і протидію корупції, а саме обмеження щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одержання подарунків (пожертв), роботи близьких осіб, переходу на роботу після закінчення роботи на державній службі, запобігання виникненню конфлікту інтересів;

5. запроваджено проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, достовірність відомостей щодо притягнення конкретного кандидата на посаду до відповідальності за корупційні правопорушення, наявність корпоративних прав, щодо даних зазначених кандидатом у декларації, стан здоров’я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації;

6. встановлено вимоги щодо фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

7. передбачено обов’язок публічних службовців уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів;

8. за Міністерством юстиції України законодавчо закріплено проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов’язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта;

9. з ціллю забезпечення прозорості інформації заборонено обмежувати доступ до відомостей щодо розмірів, видів благодійної та іншої допомоги, що надається чи одержується публічними службовцями, а також розміри, види оплати праці осіб та дарунки отримані за правочини, що підлягають обов’язковій державній реєстрації;

10. запроваджено механізм участі неурядових організацій в антикорупційних заходах (запобігання, виявлення і протидія корупційним правопорушенням) – громадський моніторинг діяльності органів влади. Встановлюються вимоги щодо обов’язкового інформування громадськості про вжиті заходи щодо запобігання і протидії корупції, а саме щодо підготовки та оприлюднення, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції. Також громадськість має право проводити різноманітні інформаційні заходи у сфері запобігання і протидії корупції;

11. встановлено заборону органам державної влади, органам місцевого самоврядування одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України;

12. передбачено обов’язкове звільнення з посади особи у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України;

13. встановлено підстави усунення наслідків корупційних правопорушень, зокрема акти та рішення, прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення можуть бути скасовані, а правочини, укладені внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемними;

14. збитки, шкода, завдані корупційним правопорушенням підлягають відшкодуванню.

Обмеження щодо роботи близьких осіб

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року № 3206-VI, встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб, так особи не можуть мати у своєму безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» близькі особи – це подружжя, діти батьки, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені та інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом мають взаємні права та обов’язки із суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Особи, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Дана норма закону, зокрема, поширюється на низку посадових осіб, якими є: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій); особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції; посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби; члени Центральної виборчої комісії; посадові та службові особи інших органів державної влади; посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Однак, дані обмеження не поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах;

4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту;

5) інших осіб, визначених законодавством.

У разі виникнення обставин, що порушують встановлені обмеження відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Також особам, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення(крім народних засідателів і присяжних) забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.

Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення

На виконання Закону України «Про запобігання і протидію корупції», відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7 квітня 2011 року N 3207-VI за вчинення корупційних правопорушень особою за:

Порушення обмежень щодо використання службового становища.

Пропозиція або надання неправомірної вигоди.

Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви).

Порушення вимог фінансового контролю.

Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів.

Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень.

Невжиття заходів щодо протидії корупції.

– передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні

правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття.

У справах про адміністративні правопорушення, що стосуються корупційних діянь, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи:

органів внутрішніх справ;

органів Служби безпеки України;

органів державної податкової служби;

органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків;

прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури, інші відповідно до ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративні корупційні правопорушення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

Проведення спеціальної перевірки

Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012 затверджений Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Спеціальній перевірці підлягають відомості щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів) (далі - кандидати), у тому числі відомості, подані особисто.

Указом Президента України затверджено органи, які здійснюють спеціальну перевірку:

1) Міністерство внутрішніх справ України - щодо відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення, про застосування до кандидата адміністративних стягнень за корупційні правопорушення;

2) Міністерство юстиції України - щодо наявності у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, відомостей про кандидата;

3) Державна податкова служба України - щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік;

4) Міністерство охорони здоров'я України - щодо відомостей про стан здоров'я кандидата;

5) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України - щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання;

6) Державна міграційна служба України - щодо відомостей про громадянство.

До проведення спеціальної перевірки інших відомостей, вимога щодо подання яких установлена законом, можуть залучатися спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади.

З метою забезпечення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо ведення та формування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (далі – Реєстр) Міністерством юстиції України затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (наказ від 11 січня 2012 року № 39/5).

Відповідно до вимог Положення відомості про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, вносяться до Реєстру Міністерством юстиції через Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя, а відомості про особу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за корупційне правопорушення – Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

При цьому, відомості з Реєстру у формі витягу надаються безоплатно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних правопорушень

Корупційні діяння вважаються закінченими з моменту незаконного або протиправного одержання особою матеріальних благ, порушення спеціальних обмежень з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльність і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закону), за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 4 Закону притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Законом України від 7 квітня 2011 р. № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення», до деяких законодавчих актів внесено зміни, а саме до Кримінального кодексу України. Зокрема, XVII розділом Особливої частини Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Зазначеним розділом передбачена відповідальність за:

- зловживання владою або службовим становищем;

- зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

- перевищення влади або службових повноважень;

- перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

- зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;

- службове підроблення;

- службову недбалість;

- одержання хабара;

- незаконне збагачення;

- комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

- підкуп особи, яка надає публічні послуги;

- пропозиція або давання хабара;

- зловживання впливом;

- провокація хабара або комерційного підкупу.

До осіб, визнаних винними у вчиненні вказаних злочинів, судом можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; виправні роботи; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк.

Нагадуємо, що суб’єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноваженні на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до Закону (п.1-3 ч. 1 ст. 4 Закону).

Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України.

Інші особи, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.